Про єдність (Рим. 15:5; Фил. 2:2)
Часто люди помиляються у своїх виборах і переконуються, що всі навколо самолюбні й шукають добра тільки для себе, а про інших не дбають.
Одного разу сапери побудували через ріку Віслу легкого моста, на якому стояла більше, ніж сотня вояків. І враз швидка течія води перекинула того моста й усі вояки разом із мостом полетіли у воду. Ніхто з них не думав про іншого, а кожен рятувався сам на дошках і балках перекиненого моста: вояки один через одного лізли на дошки, спихали один одного, аби лише самому врятуватися.
Точнісінько так робиться у світі взагалі, навіть серед людей, які ніби співпрацюють із собою. Кожен намагається виплисти нагору, хоч би й на головах своїх ближніх. Тому в різних товариствах, організаціях, партіях кипить безупинна прихована боротьба, ворожнеча, заздрість і постійні інтриги.
Але не так було в таборі Христа. Там була дружба, згода, єдність і вірність Христові аж до смерті.
І досі ті, яких дійсно Господь вибирає, не топлять один одного, а працюють для Господа в єдності духа.