Багатство Біблії (ІКор. 1:4-7)
Багато літ тому в штаті Нью-Джерсі в Америці одна жінка перед своєю смертю зробила заповіт на користь свого племінника такого змісту: "Моєму улюбленому Степанові Маршу записую свою родинну Біблію й усе, що міститься в ній".
Племінник узяв Біблію в свій дім і поклав її на столику. Проходили роки. Часто, проходячи мимо Біблії, він поглядував на ту книгу, але ні разу не відкрив її. Впродовж багатьох літ той чоловік жив у великій вбогості, Накінець він постарів і ослаб та й рішився поїхати до сина, щоб у нього доживати останні дні. Складаючи свої речі, він вирішив узяти з собою й стару Біблію.
Коли чоловік узяв її до рук, то випадково відкрив і на своє велике здивування побачив всередині 20-доларову банкноту. Він перегорнув ще пару листків і знайшов другу таку банкноту. Після того він проглянув усю Біблію і знайшов у ній 5 000 доларів. 35 літ чоловік жив у бідності в той час, коли в Біблії було сховане багатство.
Не в кожній Біблії лежать долари, та в кожній є великі скарби духовні. Але щоб їх знайти, то треба її відкривати якнайчастіше. Щасливі ті, що частенько занурюються в глибини Слова Божого. Вони знаходять ті неоцінимі скарби для свого розуму, для серця й для своєї душі.
Видно Господа з Писання (Луки 24:27; Дії Апостолів 18:28)
У столичному місті ЗСА Вашингтоні, в Білому домі, є велика мідна таблиця, на якій вигравіровані головні точки з конституції Америки.
Якщо читати ті точки зблизька, то бачиш тільки слова, але коли трохи відійти й подивитись на таблицю, то ясно видно образ Джорджа Вашінгтона, першого президента Америки та творця цієї ж конституції.
Так і в Святому Письмі. При поверховому читанні, бачиш тільки слова, але коли прочитаєш уважно все, а відтак охопиш усе думкою, то ясно побачиш у ньому образ Творця Біблії, Господа нашого Ісуса Христа.
Про блудного сина
У притчі про блудного сина Ісус показує нам любов нашого Небесного Отця, який любить кожну Свою дитину - і ту, яка пішла з Його дому. Він постійно чекає, коли вона повернеться.
Є багато прикладів і з сучасності, які можуть допомогти зрозуміти цю притчу. Наприклад випадок, що стався близько 30 років тому в Південній Кореї.
Один хлопець почав займатися продажем наркотиків. Його батько нічого про це не знав. Згодом син був ув’язнений на багато років. Коли закінчився час ув’язнення, він боявся повертатися додому, бо усвідомлював, який сором спричинив своєму батькові і всій сім’ї. Тому надіслав батькові листа, в якому написав, що усвідомлює, що не гідний повернутися додому через те, що зробив. Але вказав і час, коли буде проїжджати поїздом біля їхнього будинку та саду, і просив батька, якщо той пробачив йому, щоб прив’язав до старої яблуні, яка росте біля колії, білу стрічку на знак прощення і відкритих дверей. В іншому випадку поїде поїздом далі, десь далеко…
Коли того дня син проїжджав поїздом біля дому, то дуже боявся подивитися, чи буде біла стрічка на яблуні. Але коли наважився поглянути у вікно, то побачив її цілу обвішану білими стрічками.
Бог вклав у серце батька любов до своїх дітей. Але набагато більше Бог любить кожного з нас. Він - наш Отець, Він створив нас. І коли ми самі через наш гріх від Нього віддалимося, Він постійно чекає, коли ми до Нього повернемося. Коли згрішимо, треба звернутися до Небесного Отця: «Господи, я згрішив проти неба і проти Тебе, прости мені».
А як реагує на наше покаяння Небесний Отець? Ісус у притчі показує нам як: "Побачив його батько і, змилосердившись, побіг, кинувся йому на шию і поцілував його… І почали вони веселитися" (Лк. 15, 20; 22–24).
Наполегливий заклик усім щирим християнам
Для спасіння України сьогодні є тільки одна-єдина дорога - правдиве покаяння! Тільки через покаяння і взаємне прощення Бог спасе український народ, зупинить війну і запланований автогеноцид України! Тому знову закликаємо всіх щирих християн: Почніть чинити правдиве покаяння і назвіть гріх гріхом! Почніть вдень і вночі взивати до Бога, просячи прощення і спасіння. Дайте Богу обіцянку, що до кінця цього року будете щодня одну годину присвячувати молитві за спасіння свого народу. Тоді є надія, що через ваше терпіння, витривалість і віру Бог усуне зрадників, змилується над українським народом і дасть йому духовне воскресіння.
Що потребує Україна? Героїв віри. Години і хвилини, в яких ми тепер живемо, вимагають нашої віри і нашої жертви. Приносіть ці жертви, знайдіть собі час, наприклад, замість того, щоб дивитися телевізор, вести зайві розмови або робити непотрібну роботу, принаймні одну годину посвятіть Богу. Бог не хоче від нас неможливого, але шукає душі, які будуть Йому вірити. Віра - це те, що перемагає світ. Віра з’єднує нас з Ісусом. Через віру Він сам живе в нас. Він голодний і спраглий того, щоб ми були з Ним, щоб Він міг здійснювати Божу волю в нас. Нема нічого важливішого.
Ми живемо в часі, коли відбувається надзвичайно важливий духовний бій. Бог хоче від нас одного - щоб усвідомили собі відповідальність за народ, щоб кожного дня годину взивали до Нього, хоча нас і мало. Також, щоб ми були свідомі обіцянки, пов’язаної з молитвою. Написано, що чого б ми не попросили, то одержимо це, але ми повинні просити з вірою і не сумніватися. Бог рухає світом - а молитва Богом. Потрібно витривало молитися і не здаватися. З глибин серця взивати до Бога, щоб в цей історичний момент врятував Україну і український народ. Справді, в ці дні ведеться боротьба не тільки за Україну, але буквально за весь світ, тому що політика глобалізації, пов'язана з деморалізацією і сатанізацією, триває.
Те, що ми всі можемо робити для України - це принести Богові молитву віри. Ми не повинні і не маємо права впадати в депресію, бо якщо маємо Христа, ми завжди є переможцями. Жодна молитва віри не є даремною. Результати побачимо - навіть якщо не в цьому житті, то у вічності. Бог має 1 000 можливостей і Він має останнє слово. І навіть якщо б здавалося, що все програно - так, як на Голготі, - що диявол, начебто виграв, але він насправді програв, бо Ісус смертю переміг смерть. Перемога завжди пов’язана з Голготою, але після Голготи настає воскресіння.
Хто з Богом, той не має страху (Мат. 10:28; Дії 20:23-24)
Іван Золотоустий не тільки докоряв за розкіш та різні пороки імператорському дворові, але одного разу вигнав царицю Федору з храму за те, що вона непристойно вбралася. Тоді цариця так розлютилася, що скликала на нього цілий собор, який і осудив його на заслання.
Коли святому погрожували різними карами, то він своїм переслідувачам казав: "Що мені зробить цариця? Накаже вона розпиляти мене на двоє, то я переживу те, що пророк Ісая. Вкинуть мене в море, я буду думати про пророка Йону. Віддадуть мене на розшарпання звірям, то я згадаю про Даниїла в лев'ячий ямі. Якщо ж кинуть мене вогонь, то так же зробили з Даниїловими товаришами.
Якщо цариця накаже відрубати мені голову, то чим я кращий від Івана Хрестителя? Поб'ють може мене камінням, тоді я буду, як мученик Стефан. Позбавлять мене маєтку, тоді я разом з Йовом вигукну: "Нагим я вродився, нагим і умру"! Отже, скажіть цариці, що вона не має ніякої такої кари, якою могла б мене
злякати".
Справді, цей святий чоловік зовсім не мав страху і готовий був на всякі муки та кари за Господа та за Його правду.